Паралельно до цього основна увага німецьких зусиль та ініціатив концентрувалася на розробці зовнішньої політики, політики безпеки й оборони в рамках договорів ЄС, а також на поступовому зміцненні співпраці в галузі юридичної та внутрішньої політики й внутрішньої безпеки. В обох царинах зміг бути досягнутий помітний прогрес, хоча він і не відбувався за класичним інтеграційним методом об’єднання чи «великого успіху». Так із точки зору німецької європейської політики Ліссабонський договір зосереджує все прагматично можливе в такому Європейському Союзі, в якому на цей час 27 членів із помітно відмінними економічними та політичними ситуаціями проявляють себе багатоманітніше щодо своїх інтересів і потреб, відвертіше в своїх уявленнях про майбутнє інтеграції, аніж на всіх початкових стадіях європейського єднання.

Після затримки процесу в 2007 році під час німецького головування в ЄС вдалося по-новому обґрунтувати консенсус щодо реформи договору. Результати відображають суттєві німецькі уявлення: розвиток прийняття рішень кваліфікованою більшістю в Раді та паралельне рішення в парламенті ЄС, інтегрування Хартії про основні права та введення положення про референдум як важливі кроки до зміцнення дієздатності Європейського Союзу і забезпечення демократичної співучасті. Завдяки введенню посади «Високого представника з питань зовнішньої політики та політики безпеки», який головує в Раді міністрів закордонних справ, влаштуванні «Європейського закордонного відомства» і об’єднання в зв’язку з цим зовнішньополітичних завдань Комісії та Ради ЄС Ліссабонський договір помітно зміцнює міжнародну присутність і роль ЄС.

Німецька політика стосовно Європи беззастережно підтримувала поглиблення інтеграції, її розширення на північ, південь і схід, так само, як і її інституційну побудову. Сильна сторона німецької політики відносно ЄС полягала, з одного боку, у спрямуванні німецько-французьких відносин на ЄС, а з іншого – у тісних зв‘язках саме з меншими країнами-членами. Німці бажають дієздатної, демократично влаштованої і прозорої Європи зі зміцнілим Європейським парламентом і чіткими компетенціями. Відповідно до свого внутрішнього валового продукту німці, до речі, вносять близько 20 відсотків до бюджету ЄС.