Глобалізований світ ставитиме перед Європою нові виклики. Ззовні ЄС межує із зонами незначної стабільності. Визначальні коаліції та розстановка сил змінюватимуться, буде потрібний новий внутрішній баланс інтересів і претензій, який вимагатиме готовності до компромісів. Це вимагає  сповненої довіри політики розвитку й партнерства, не востаннє з країнами середземноморського регіону. В німецькій громадській думці вже протягом багатьох років побутує уявлення, що питання зовнішньої політики та політики безпеки краще вирішувати спільно, зі стабільною більшістю. Це стосується однаковою мірою і далекосяжного порядку денного глобальної стабільності. Спільні дії в європейській енергетичній і кліматичній політиці чи в реагувані на фінансову кризу є передумовою для забезпечення інтересів і потреб як Німеччини, так і інших країн-членів ЄС.

Європа – не місце для дрібних справ. Добробут і безпека, класичні та важливі сфери діяльності держави сьогодні неможливі без участі ЄС. Тому політика інтеграції, її процедури та інституції належать до субстанції, а не до прикрас політичної складової в Європі. Кожна велика тема, що обговорюється в суспільстві на континенті, містить водночас запит на творчий внесок Євросоюзу, оскільки майже жодне питання не може не зачіпати взаємозв’язків європейців.