У Німеччині майже кожен четвертий – старший за 60 років. Через багаторічну низьку народжуваність і зростання тривалості життя німецьке суспільство має – після Японії та Італії – третю в світі за розмірами частку літніх людей. Їхній спосіб життя та його прояви значно змінилися протягом останніх десятиліть. Переважна більшість літніх людей мешкає тепер окремо. Але в той же час поблизу своїх дітей, підтримуючи з ними жвавий соціальний контакт. «Молоді старі», яким менше 75 і навіть 80 років, здебільшого ще мають фізичну змогу й надалі вести самостійне життя з новими цілями та активно формувати своє дозвілля.

У фінансовому сенсі старше покоління в переважній більшості захищене: пенсійна реформа 1957 року забезпечувала все більшу участь пенсіонерів у добробуті суспільства. Нині їм навіть вдається надавати фінансову підтримку дітям у створенні власної сім’ї. Бідність у старості ще не зовсім викорінена, але ризик убозтва набагато нижчий, аніж серед інших вікових груп.

Тепер лише в рідкісних випадках під одним дахом мешкають родини з трьох поколінь, але поміж дорослими дітьми та їхніми батьками й матерями, а також поміж дідусями й бабусями та їхніми онуками існують міцні емоційні зв’язки. Мета модельного проекту Федерального уряду – ще дужче зміцнити зв’язок між поколіннями. Зокрема, протягом наступних років у кожному сільському районі й у кожному невеликому місті в Німеччині має постати так званий «будинок кількох поколінь». 460 будинків, які фінансуються за цим проектом, мають стати місцем зустрічі, мережею і осередком консультацій із сімейних питань, охорони здоров’я, запобігання кризам і планування допомоги.