Поряд із книжкою вже протягом п‘ятисот років існує засіб інформації у вигляді газети й журналу, який хоча постійно й модернізується за змістом, формою і розповсюдженням, проте залишається відносно незмінним попри появу все нових медіа. Як і раніше, преса – це значить глибокий аналіз і розкриття підґрунтя, тематизація і оцінка. Після часткового зникнення усталених ідеологічних переконань у німецькому суспільстві в сенсі класичного спектра «праві-ліві» частково зникла і однозначна орієнтація преси. Деякі газети і далі вважаються впливовими – наприклад, надрегіональні високоякісні газети «Франкфуртер Альґемайне Цайтунґ», «Зюддойче Цайтунґ» і «Ди Цайт».

Німецький газетний ринок характеризується великим вибором назв і значною регіональною диференціацією. 335 локальних і регіональних щоденних газет існують поруч із десятьма назвами надрегіональної преси, десять високоякісних газет – поряд із дев‘ятьма газетами, що мають високий рівень продажу і скорше присвятили себе бульварним темам. Усередині цієї категорії особливу роль відіграє газета «Більд» з тиражем продажу майже 3,2 мільйона примірників, що є єдиним таким надрегіональним виданням. Усього ж загальний наклад усіх близько 350 німецьких щоденних газет становить близько 25 мільйонів примірників. Але фінансування щоденної преси перебуває під тиском: молодше покоління менше читає газети, прибутки від оголошень і реклами – найважливіша фінансова опора преси - внаслідок глобальної економічної кризи 2008-2009 років помітно зменшилися, потрібну інформацію нині швидше одержують з інтернету, який майже для всіх вікових груп став провідним ЗМІ. Близько 70 відсотків усіх німців перебувають «online», стільки ж регулярно читають і щоденну газету.

На німецькому журнальному ринку поряд із традиційними журналами для широкого загалу протягом минулих років з’являлося дедалі більше видань «за інтересами». Тираж майже 1500 назв загальної кількості журналів для широкого загалу сягає близько 114 мільйонів примірників за квартал. До тих, що їх найбільше читають, належать «Штерн» і «Шпіґель» – журнали, які є активними учасниками суспільних дискусій або самі стають приводом важливих дебатів. Особливо вирізняється «Шпіґель» як політичний часопис-тижневик, можливо, найвпливовіший у суспільстві протягом тривалого часу.

Найбільші видавництва, що випускають журнали для широкої публіки, – «Гайнріх-Бауер-Ферлаґ», «Аксель-Шприн­ґер-Ферлаґ», «Бурда» і «Ґрунер+Яр» з концерну Бертельсманна. «Шпринґер» і «Бертельсманн» – це водночас медійні підприємства, які, водночас маючи у своїй власності успішні радіо- й телевізійні станції, досягають мільярдних обігів. Тим самим вони викликали дискусію про концентрацію в одних руках ЗМІ та трансмедійного впливу на громадську думку. Проте тим часом з’являються міркування, що розглядають автоматичну наявність плюралізму думок завдяки інтернету. Тут поряд із онлайновими версіями друкованих видань з великою кількістю відвідувань – як, на­приклад, Spiegel.de, bild.de або FAZ-Net – існує неозоре число сайтів новин і обговорень. Для видавництв виникає, таким чином, загроза взаємного «канібалізму» поміж друкованими та онлайновими версіями, хоча лише незначна частка читачів/користувачів перетинається. З іншого боку, в суміші інституціоналізованих і неформальних джерел є гарантія багатоманітності. Відповідно виклики для високоякісної журналістики друкованих видань меншою мірою криються в монополізації, аніж у питанні рефінансування видання. Те, що якісна журналістика не обов’язково пов’язана з паперовою пресою, підтверджують такі взірці, як theeuropean.de.