Країна поетів і мислителів. Німеччина – батькіщина Ґете, а також Баха й Бетховена. І попри те Німеччина як культурна нація не має справді загальнонаціональної компе­тенції в галузі культури. Питання культури – справа федеральних земель, так записано в Основному законі. Землі розглядають себе як охоронці та будівничі культурного федералізму в Німеччині. Чому ж, власне, питання культури в цій країні не належать до того, що могла б і повинна регулювати нація як одне ціле? Німецька культура як вираження німецької нації перебувала ще з часів кайзера Вільгельма наприкінці ХІХ століття під підозрою в манії величі. Катастрофа націонал-соціалізму привела зрештою до послідовної переорієнтації. Після Другої світової війни поширилася думка, що Німеччина лише тоді зможе повернутися до світової спільноти, коли не матиме підстав для будь-якого натяку на перебільшений національний культурний пафос. Також і через це при заснуванні Федеративної Республіки Німеччина згадали про федеративну традицію та доручили компетенції в галузі культури федеральним землям. Лише з 1999 року у Відомстві Федерального канцлера існує посада Державного міністра з питань культури й ЗМІ. І відтоді Німеччина розглядає те чи інше питання в галузі культури як справу всієї нації.

Підтримка кінематографа за рахунок федерації була організована по-новому, було створено Федеральний культурний фонд. При цьому Берлін дедалі більше перетво­рюється на культурний магніт і вже став неповторним культурним силовим полем, справжнім плавильним тиглем культур, у його музеях віддзеркалюється вся історія людства. Меморіал Голокосту, викарбуваний із каменю в центрі міста, став іспитом на зрілість, що свідчить про ставлення Німеччини як культурної нації до своєї історії. Вражаюче підтвердження, що національна культурна політика стала необхідною в ХХІ столітті. А федералізм у галузі культури знову-таки пробуджує честолюбство земель. Політика в царині культури – політика місцева. Колишній гірничий і сталеплавильний регіон Рурська область, що належить до федеральної землі Північний Рейн-Вестфалія, тепер, на­приклад, перетворюється на осередок культури і як «Рур-культурна столиця Європи 2010 року» підтверджує, що креативне середовище відкриває шляхи в майбутнє.