Після Другої світової війни розвинувся настільки розгалужений, як ніколи, науковий ландшафт, ще посилившись після возз’єднання Німеччини в 1990 році. Той, хто нині хоче навчатися тут, має вибір з-поміж майже 370 вищих навчальних закладів, розташованих по всій території Федеративної Республіки. У великому місті чи на природі, віковічні чи високомодерні, невеличкі й осяжні оком чи великі, з помітним пульсом: майже в кожному відносно великому німецькому місті є вища школа. Лише федеральна земля Північний Рейн-Вестфалія налічує понад 18 університетів і вищих навчальних закладів з правом присудження наукових звань, 33 фахові вищі школи і такі, що не мають права присудження наукових звань, а також 9 мистецьких і музичних вищих навчальних закладів. Багато з них були засновані в 1960-ті та 1970-ті роки – час великої експансії вищої школи. Тоді протягом двох десятиліть кількість студентів збільшилась уп’ятеро. Особливо швидко зросло число студенток. Тепер вони кількісно майже наздогнали своїх однокурсників-чоловіків. Сьогодні в Німеччині у вищій школі навчаються майже два мільйони молодих людей. У 2009 році кількість абітурієнтів становила 43,3 відсотка від числа  випускників. За кількістю тих, хто припиняє навчання у виші – всього лиш 23 відсотки – Німеччина посідає одне з найкращих місць у світі. І щодо дисертантів вона веде перед – 2,3 % студентів одного випуску закінчують ВНЗ захистом дисертації.

На відміну від інших держав, приватні університети відіграють тут відносно незначну роль: понад 90 відсотків студентів навчаються в державних закладах. Вони працюють під наглядом і управлінням держави і принципово відкриті для всіх, хто з атестатом (або іншим відповідним сертифікатом) одержав право вступу до вищої школи. Починаючи з 1970-их років, поряд із державними та церковними вищими школами почало засновуватися багато незалежних від держави, не пов’язаних із конфесіями вищих  навчальних закладів, фінансування яких здійснюється на основі оплати навчання і за рахунок пожертв.