Бундестаґ є виборним представництвом німецького народу. В технічному плані половина з 598 мандатів Бундестаґу обирається за земельними списками партій (т. зв. другий голос), а інша половина обирається голосуванням за окремих кандидатів у 299 виборчих округах (перший голос). Такий розподіл нічого не змінює щодо ключових позицій партій у виборчій системі. На успіх мають шанс лише ті кандидати в округах, які входять до складу якоїсь партії. Партійна приналежність депутатів Бундестаґу повинна віддзеркалювати розподіл голосів виборців. Щоб не ускладнювати створення більшості присутністю маленьких та найменших партій, передбачено застереження про мінімальне представництво в Бундестазі, так званий п’ятипроцентний бар’єр.

Бундестаґ – парламент Німеччини. Його депутати організовані у фракції та обирають зі свого кола президента. Завдання Бундестаґу – обрати Федерального канцлера й підтримувати його на цій посаді, схвалюючи його політику. Бундестаґ може звільнити канцлера, висловивши йому недовіру. В цьому він схожий на інші парламенти. Немає великої різниці в тому, що в Німеччині канцлера обирають, а у Великій Британії та інших демократичних державах його призначає глава держави. В інших парламентських демократіях головою уряду завжди призначається керівник партії, яка може опиратися на парламентську більшість.

Другим важливим завданням депутатів Бундестаґу є законотворчість. З 1949 року до парламенту було внесено близько 10 000 законопроектів і понад 6600 законів було прийнято. Переважно це були поправки до законів. І в цьому Бундестаґ схожий на парламенти інших парламентських демократій, бо приймає переважно закони, ­запропоновані Федеральним урядом. Бундестаґ, розташований у приміщенні берлінського Рейхстаґу, уособлює тип дебатувального парламенту меншою мірою, аніж це властиве британській парламентській культурі. Він ­скорше відповідає американському типу так званого ­робочого парламенту. Профільні комітети Бундестаґу дуже інтенсивно та фахово розглядають внесені в парламент законопроекти. Третім важливим завданням Бундестаґу є контроль за діяльністю уряду. Помітний для громадськості парламентський контроль здійснює парламентська ­опозиція. Менш помітну, але не менш дієву частину ­контрольної функції беруть на себе депутати від урядових партій, спрямовуючи критичні запитання до своїх ­представників в уряді за зачиненими дверима залу ­засідань.