Німецька федеративна держава є комплексним утворенням. Вона складається з центрального державного рівня федерації та 16 земель. Основний закон встановлює, які повноваження належать федерації, а які – федеральним землям. Цим федеративний устрій Німеччини схожий на устрій інших федеративних держав. Суспільне життя Німеччини ґрунтується переважно на федеральних законах. Громадяни ж – відповідно до принципу субсидіарності – мають справу майже винятково із земельними установами або комунальними управліннями, які діють за дорученням земель. Причина цього полягає в зусиллях Основного закону поєднати переваги унітарної держави з перевагами федерації. Громадяни інших федеративних держав у своїх щоденних справах набагато частіше стикаються з представниками федеральних установ.

Основний закон вимагає порівнянності життєвих умов по всій Німеччині. Фінансова конституція Німеччини залишає федеральним землям досить простору для фінансування їхніх завдань. Питання про всі значніші податки вирішуються на рівні федеральних законів, але за згоди представницького органу земель – Бундесрату. Частина таких податків іде лише в скарбницю федерації, частина – лише федеральним землям, ще інша частина більших податків розподіляється поміж федерацією та землями.

Ось у цьому німецька федеративна держава схожа на унітарну. Проте землі контролюють переважну більшість об’єму загальнодержавного управління. Отже, в німецькому управлінні переважають федералістські елементи. Земельні адміністрації виконують, з одного боку, відповідні земельні закони. Крім того, вони виконують ще й більшість федеральних законів. Через численні завдання, передані федерацією землям, багато з них змушені були значною мірою залазити в борги. В 2009 році була прийнята поправка до конституції, яка заборонятиме їм з 2020 року брати подальші кредити і обмежуватиме нову заборгованість федерації, починаючи з 2016 року –  максимум 0,35 відсотка від внутрішнього валового продукту – за умови, що не буде кризових ситуацій в економіці (т. зв. боргове гальмо). Три загальнодержавні завдання федеральні землі виконують власними силами: питання шкільної та вищої освіти, внутрішня безпека, включно із завданнями поліції, а також здійснення комунального самоврядування. Широкі дієві повноваження Бундесрату надають землям рівновагу відносно переваги федерації в законодавчому процесі.