У Німеччині майже кожен четвертий – старший за 60 років. Через багаторічну низьку народжуваність і паралельне зростання тривалості життя німецьке суспільство має – після Японії та Італії – третю в світі за розмірами частку літніх людей. Їхній спосіб життя та його стилі також значно змінилися й урізноманітнилися протягом останніх десятиліть.

Переважна більшість літніх людей мешкає тепер окремо, активна в соціальному сенсі, підтримує контакт зі своїми дітьми й родичами і здебільшого ще мають фізичну змогу й надалі вести самостійне життя та активно формувати своє дозвілля. У фінансовому сенсі старше покоління в переважній більшості захищене: пенсійна ре­форма 1957 року забезпечувала все більшу участь пенсіонерів у добробуті суспільства. Бідність у старості ще не зовсім викорінена, але ризик убозтва набагато нижчий, аніж серед інших вікових груп.

Тепер лише в рідкісних випадках під одним дахом мешкають родини з трьох поколінь, але поміж дорослими дітьми та їхніми батьками й матерями, а також поміж дідусями й бабусями та їхніми онуками часто існують міцні емоційні зв’язки. Мета модельного проекту Федерального уряду – ще дужче зміцнити зв’язок між поколіннями. Зокрема тепер у кожному сільському районі й у кожному невеликому місті в Німеччині є так званий «будинок кількох поколінь». 500 будинків, які фінансуються за цим проектом і де по всій країні задіяні 15 00 чоловік, стали місцем зустрічей, мережею і осередком консультацій із сімейних питань, охорони здоров’я, запобігання кризам і планування допомоги.