Навіть у дуже індивідуалізованому та високомобільному світі ХХІ століття  сім’ї належить основне значення в житті людини. Сім’я й надалі залишається одним з найважливіших соціальних інститутів. Майже для 90 відсотків населення сім’я – на першому місці серед особистих пріоритетів. І серед юного покоління вона має високу оцінку: 72 відсот­ки молоді у віці від 12 до 25 років вважають, що сім’я потрібна для того, щоб бути щасливим.

Але уявлення про те, якою має бути сім’я, а також про структуру сім’ї змінилися внаслідок соціальних змін. У традиційній сім’ї подружжя, що перебувало у сталому шлюбі, забезпечувало декількох дітей, суворо зберігаючи розподіл ролей: батько, працюючи, був годувальником, мати – домогосподаркою. За такою «моделлю годувальника» ще й нині живуть – наприклад, у нижчих соціальних прошарках, серед мігрантів або в той період, коли діти ще малі – проте ця форма співжиття вже не переважає.

Форми проживання стали значно різноманітніші. Дуже збільшилася свобода вибору поміж різними формами сім’ї або навіть відмови від неї. Не малою мірою це пов’язано з рівноправністю та зміною ролі жінки: близько 65 відсотків матерів нині працюють, водночас сім’ї стали меншими. Частіше зустрічаються сім’ї з однією дитиною, аніж з трьо­ма чи більше. Найрозповсюдженішою є родина з двома дітьми. Дедалі частіше люди живуть узагалі без дітей – у парі або ж самотньо. У 2008 році кожна п’ята жінка віком від 40 до 44 років не мала дітей.