Для демографічного розвитку Німеччини характерні три тенденції: невисокий рівень народжуваності, зростання тривалості життя і старіння суспільства. Уже понад три десятиліття Німеччина переживає спад народжуваності: кількість народжуваних дітей, починаючи з 1975 року, з незначними відхиленнями в той чи інший бік, становить приблизно 1,3 на одну жінку. Тож покоління дітей уже протягом 35 років майже на третину менше, аніж покоління батьків. Велика кількість мігрантів, що прибувають до Західної Німеччини, перешкоджає відповідному зменшенню чисельності населення. Водночас постійно зростає тривалість життя подібно до багатьох інших заможних країн. Тепер вона становить серед чоловіків 77, а серед жінок – 82 роки.

Зростання тривалості життя, а ще більше низька народжуваність – причина третьої тенденції: частка молодих людей серед населення зменшується, водночас зростає частка літніх людей. На початку дев’яностих років на кожну людину, старшу шістдесяти років, припадало три особи працездатного віку. На початку ХХІ століття це співвідношення становить лише 1 до 2,2, а попередні розрахунки прогнозують, що протягом наступного десятиліття співвідношення буде менше, ніж 1 до 2. Старіння суспільства є, таким чином, одним із найбільших викликів для со­ціальної та сімейної політики. Тому система пенсійного забезпечення вже давно перебуває у процесі перебудови. Традиційну «Угоду поміж поколіннями» внаслідок деморафічного розвитку фінансувати дедалі важче, тому вона повинна доповнюватися за рахунок приватних заходів забезпечення старості. Крім того, посилюються заходи
сі­мейної політики, покликані сприяти збільшенню кількості дітей – наприклад, за рахунок підвищення грошової допомоги на дітей або збільшення кількості місць у дитячих садках і яслах.