Постійно змінюються не лише форми співжиття, але й системи цінностей та моральні засади. Вірність партнерові хоч і надалі залишається важливою цінністю, однак норма щодо створення тривалого життєвого союзу дещо пом’якшилася. Наприклад, у 2008 році середній час проживання у шлюбі перед розлученням становив 14,1 року. Проте зросли вимоги стосовно якості партнерських стосунків. Це одна з причин того, чому майже кожен третій шлюб, укладений у минулі роки, розпадається. Значно виросла в ході розвитку такої тенденції кількість позашлюбних
життєвих відносин. Помітно збільшилася також кількість одностатевих партнерських форм співжиття. З 2001 року закон дозволяє двом особам однієї статі створювати за­реєстроване життєву спільноту.

Особливо популярний серед молоді або серед тих, чий шлюб розпався, «шлюб без шлюбного свідоцтва». Відтак збільшилась і кількість дітей, народжуваних не в шлюбі: приблизно третина всіх дітей народжується поза шлюбом. Унаслідок цих змін зростає кількість родин, де батько чи мати нерідні, або матерів чи батьків-одинаків. Приблизно п’ята частина всіх сімей із дітьми – як правило, матері-одиначки.

Цивілізаційно розвинулися також внутрішньосімейні відносини та моделі виховання. Стосунки між батьками й дітьми зазвичай дуже хороші, але визначаються вже не такими віджилими принципами виховання, як послух, підпорядкування чи залежність, а радше можливістю брати участь у прийнятті рішень і рівноправністю, підтримкою, увагою та вихованням у дусі самостійності.