Бундесрат є представництвом земель, начебто друга палата поруч із Бундестаґом. Він мусить розглядати кожен федеральний закон. Як земельна палата Бундесрат має таку саму функцію, як і другі палати в інших федеративних державах, які здебільшого мають назву сенат. До Бундесрату належать винятково представники земельних урядів. Розподіл голосів земель у дуже розумній формі враховує чисельність населення: кожна земля має щонайменше три, а більш населені федеральні землі – аж до шести голосів.
Бундесрат співпрацює над ухваленням федеральних законів. При цьому він відрізняється від других палат інших федеративних держав. Основний закон передбачає два види співпраці. Федеральні закони, які вимагатимуть від земель додаткових адміністративних видатків або які приймаються замість попередніх земельних законів, повинні бути схвалені Бундесратом – він мусить підтримати прийнятий Бундестаґом закон, щоб той зміг набути чинності. Тут Бундесрат має статус рівноправної з Бундестаґом законодавчої установи. Тепер уже майже 50 відсотків усіх прийнятих законів вимагають схвалення Бундесратом. Оскільки федеральні закони принципово виконуються земельними адміністраціями, то найважливіші та найвитратніші закони пов’язані з адміністративним суверенітетом земель. Від законів, що схвалюються, необхідно відрізняти «закони, що заперечуються». Їх Бундесрат може відхиляти, але Бундестаґ може долати це відхилення такою самою більшістю, як і Бундесрат, звичайною більшістю, більшістю в дві третини голосів, а в останньому випадку – більшістю голосів депутатів Бундестаґу (абсолютною більшістю).
З вересня 2006 року реформа федералізму по-новому регулює повноваження федерації та земель. Мета реформи полягає в тому, щоб поліпшити дієздатність і здатність приймати рішення федерацією та землями, а також чіткіше визначити політичну відповідальність.