Бурхлива зміна змі

Соціальні медіа фундаментально змінюють систему ЗМІ, комунікаційну поведінку і громадськість
Соціальні медіа фундаментально змінюють систему ЗМІ, комунікаційну поведінку і громадськість Malte Christians/dpa
Німеччина має багатоголосий і вільний медійний простір. Дигіталізація започатковує глибинні структурні зміни.

Свобода преси та вільне висловлення думки забезпечуються в Німеччині на високому рівні та захищаються конституцією. В статті 5 Основного закону говориться: «Кожен має право висловлювати свою думку усно, письмово або шляхом зображення, розповсюджувати її, а також без перешкоди одержувати інформацію із загальнодоступних джерел. (…) Цензури не існує.» В «Індексі свободи преси» («Press Freedom Index“) неурядової організації „Репортери без кордонів» Німеччина в 2015 році розташувалася на 12-му місці серед 180. Існує розмаїття ­точок зору, плюралізм інформації. Преса перебуває не в руках урядів або партій, а передусім у руках приватних недійних підприємств. ­Публічно-правове теле- і радіомовлення організоване за британським зразком (ARD, ZDF, Deutschland­funk) як корпорації або установи публічного права, що фінансуються за рахунок податків; воно є другою опорою медійного простору, який базується на дуальному принципі приватного і громадського, залишаючись по суті без змін від часу заснування Федеративної Республіки Німеччина в 1949 році. Щомісячний збір на радіо й телебачення, починаючи з 2015 року, становить 17,50 євро. Крім того, з 1980-х років на ринку існує чимало приватних радіо- і телеканалів. У 2014 році кожне домогосподарство могло приймати в середньому 78 телевізійних каналів. Усього ж існує майже 400 програм, включаючи декілька платних каналів. Найважливішими передачами телевізійних новин є «Щоденний огляд новин» („Tagesschau“) і «Теми дня» („Tagesthemen“) компанії ARD, «сьогодні» („heute“)і «сьогоднішній журнал» („heute journal“ ZDF), а також «актуальне від RTL». Лише в Берліні, який ­належить до 10 найбільших медійних міст ­світу, працюють 900 акредитованих у парламенті кореспондентів і 400 зарубіжних репортерів з 60 країн.

picture alliance/Moritz Vennemann

До багатоголосого медійного простору належать 329 переважно регіональних щоденних газет, 20 тижневиків, а також 1590 журналів для широкої публіки (2014 р.). Після Китаю, Індії, Японії та США Німеччина є п’ятим за розміром газетно-журнальним ринком у світі. Щодня тут продаються після виходу 17,54 млн. примірників щоденних газет і 5 мільйонів примірників тижневиків і недільних часописів (2014 р.). Провідні надрегіональні щоденні газети «Зюддойче Цайтунґ», «Франкфуртер Альгемайне Цайтунґ», «Ви Вельт», «Ди Цайт», «тац» і «Гандельсблат» вирізняються журналістськими розслідуваннями, аналізом, подробицями та розлогими коментарями. Інформаційний журнал «Шпіґель» /»Шпіґель онлайн» та бульварний журнал «Більд» є найбільш цитованими ­засобами ­масової інформаціх.

Водночас ця галузь перебуває в процесі глибоких структурних змін. Щоденні газети вже протягом останніх 15 років регулярно втрачають в середньому від 1,5 до 2 відсотків свого вже оплаченого тиражу. Все рідше їм вдається досягти молодших читачів, тож ­дедалі менші цифри накладу й обсяги оголошень ускладнюють їм життя. Понад 100 газет у відповідь на культуру безкоштовного доступу в інтернеті вже запровадили платне користування.

Дигіталізація медійного світу, інтернет, динамічне зростання кількості мобільних терміналів і переможний марш соціальних мереж помітно змінили поведінку користувачів мас-медіа. 55,6 мільйона німців, старших 14 років (79 відсотків) перебувають онлайн. Кожен користувач всесвітньої мережі у 2014 році перебував щотижня протягом 5,9 дня онлайн і щодня був у мережі протягом 166 хвилин; кожен другий користується мобільним інтернетом. Крім того, майже половина користувачів інтернету є членами приватних ком’юніті. Цифрова революція створила нове поняття громадськості, соціальні медіа та блогосфера є дзеркалом відкритого діалогового суспільства, в якому кожен може брати участь у дискурсі, формуючи громадську думку. Чи стануть інтерактивні майданчики зборів в інтернеті водночасно фундаментом цифрової журналістики май­бутнього – доведеться почекати. Наприклад, у ­Німеччині з нетерпінням спостерігають за ­розвитком започаткованого в 2014 році як ­краудфандинг-проект онлайнового журналу «Краутрепортер».

Related content