Федеральна держава

На даху Рейхстаґу в Берліні: щодня до 8000 відвідувачів оглядають будівлю парламенту
На даху Рейхстаґу в Берліні: щодня до 8000 відвідувачів оглядають будівлю парламенту Nikada/Getty Images
Німеччина – демократична парламентська держава. Конституційними органами є Бундестаґ, Бундесрат, Федеральний президент, Федеральний уряд і Федеральний конституційний суд.

Німеччина – парламентська демократична федеративна держава. Найбільш присутній у громадській свідомості конституційний орган – Німецький Бундестаґ – безпосередньо обирається кожні чотири роки громадянами, що мають виборчі права. Найважливішими завданнями Бундестаґу є законотворчість і контроль за діяльністю уряду. На час свого легіслатурного періоду Бундестаґ таємним голосуванням обирає Федерального канцлера. Він має в рамках федерального уряду директивні компетенції, тобто Федеральний канцлер визначає основні напрямки політики. Він призначає Федеральних міністрів, а з їхнього кола ще й віце-канцлера. Проте ­фактично в коаліційних переговорах ­визначають партії, які створюють уряд, хто займе ці посади у відповідному відомстві. Якщо коаліція розпадається, то канцлер може бути усунутий з посади до закінчення чотирирічного періоду, бо Бундестаґ має право будь-коли відправити голову уряду у відставку. Але в такому разі парламент мусить одночасно шляхом так званого «конструктивного вотуму недовіри» призначити його наступника. Тобто, не може бути періоду, коли б не існувало обраного уряду.

Як правило, в Німеччині

dpa/Michael Kappeler

коаліційний уряд

Вирішальною для складу парламенту є система персоналізованих змішаних виборів. Таким чином, навіть невеликі партії представлені в парламенті пропорційно до їхніх результатів на виборах. Тому Федеральний уряд, за нечисленними винятками, утворюється шляхом коаліційного обʼєднання кількох партій, що конкурували під час виборів; від часу обрання ­першого Федерального уряду в 1949 році існувало 24 коаліційних уряди. З метою уникнення роздроблення парламенту і спрощення утворення уряду партії мають одержати щонайменше пʼять відсотків ­­голосів виборців (або три прямі мандати), щоб бути присутніми в Бундестазі (пʼятивідсотковий виборчий барʼєр).

Федеративний характер Німеччини визначається великою самостійністю 16 федеральних земель, особливо в питаннях поліції, захисту від надзвичайних ситуацій, юстиції, освіти й культури. Міста Берлін, Гамбурґ і Бремен з історичних причин є водночас федеральними землями. Своєрідним є переплетення між землями та центральною державою, внаслідок чого уряди земель мають різноманітні мож­ливості впливу на федеральному рівні. ­Передусім це відбувається через Бундесрат – другу палату парламенту, яка складається з членів уряду федеральних земель і розташована також у Берліні. Землі, що мають більшу кількість населення, мають більше представництво у Бундесраті, аніж менш населені. А партії, які представляють на федеральному рівні опозицію або взагалі не увійшли до складу Бундестаґу, через свою участь у складі земельних урядів можуть здійснювати вплив на політику федерації, бо численні федеральні закони та розпорядження мусять одержати згоду Бундесрату. Вперше з 2011 і 2014 року найменші парті, представлені в Бундестазі – Союз 90/Зелені та Ліва – відповідно мають у двох землях (Баден-Вюртемберґ і Тюринґія) премʼєр-міністра.

Оскільки не існує єдиного терміну виборів у ландтаги – земельні парламенти – та різні періоди легіслатури, паралельно до легіслатурного періоду в Бундестазі можуть відбуватися зміни у співвідношенні сил у Бундесраті. У нинішньому складі палати земель Федеральний уряд не має надійної більшості. Чітко відмежованих блоків з однозначною поведінкою при голосуванні в Бундесраті вже не існує, оскільки у 16 федеральних землях наявна така розмаїтість коаліцій, якої ще не бувало за час існування Федеративної Республіки Німеччина.

Лише в одній Баварії ХСС – партія, яка в змозі утворювати уряд без коаліційних партнерів. Загалом же навесні 2018 року поряд із чотирма земельними урядами, утвореними партіями ХДС і СДПН, існували дві коаліції СДПН і Зелених, одна – з СДНП і Лівої, а також одна коаліція з ХСС і ВДП, одна з ХСС, Зелених та ВДП, одна з СДПН, ВДН та Зелених, а також одна коаліція СДПН, ХДС і Зелених.

Федеральний президент – найперший громадянин держави

Найвищу посаду за протоколом посідає Федеральний президент. Його обирає не народ, а Федеральні збори, які спеціально скликаються і складаються наполовину з депутатів Бундестаґу, а наполовину з членів, обраних земельними парламентами пропорційно до місць у них. Федеральний президент перебуває на посаді протягом пʼяти років і може обиратися один раз повторно. З 2017 року Федеральним президентом є д-р Франк-Вальтер Штайнмайєр. Він є дванадцятим президентом з 1949 року. Хоча Федеральний президент виконує переважно представницькі функції, він може відмовитися ставити свій підпис під законами, якщо сумнівається у їхній конституційності. Найбільший вплив усі дотеперішні президенти мали через свої публічні промови, які користуються великою увагою. Федеральні президенти намагаються бути позапартійними, але звертаються до актуальних тем і закликають іноді уряд, парламент і населення до дій. Під час незвично тривалого для Німеччини процесу утворення уряду після виборів до Бундестаґу в 2017 році Штайнмайєру було важливо запобігти проведенню нових виборів. Без його втручання СДПН, напевно, не увійшла б до Великої коаліції.

Федеральний конституційний суд у Карлсруе стежить за виконанням ­Основного закону

Великим впливом користується Федеральний конституційний суд у місті Карлсруе, що має великий авторитет серед громадськості. Він вважається «охоронцем Основного закону» і своїми компетентними рішеннями надає обовʼязкові до виконання тлумачення тексту конституції. У своїх двох палатах – сенатах – він розсуджує суперечки щодо компетенцій між конституційними органами і може оголосити закони такими, що не відповідають Основному закону. Кожен громадянин Німеччини має право звернутися до Конституційного суду, якщо він вважає порушеними свої основні права.

Related content