Федеративна держава

На даху Рейхстаґу в Берліні: щодня до 8000 відвідувачів оглядають будівлю парламенту
На даху Рейхстаґу в Берліні: щодня до 8000 відвідувачів оглядають будівлю парламенту Nikada/Getty Images
Німеччина – демократична парламентська держава. Конституційними органами є Бундестаґ, Бундесрат, Федеральний президент, Федеральний уряд і Федеральний конституційний суд.

Німеччина – парламентська демократична федеративна держава. Найбільш присутній у громадській свідомості конституційний орган – Німецький Бундестаґ – безпосередньо обирається кожні чотири роки громадянами, що мають виборчі права. Найважливішими завданнями Бундестаґу є законотворчість і контроль за діяльністю уряду. На час свого легіслатурного періоду Бундестаґ таємним голосуванням обирає Федерального канцлера. Він має в рамках федерального уряду директивні компетенції, тобто Федеральний канцлер визначає основні напрямки політики. Він призначає Федеральних міністрів, а з їхнього кола ще й віце-канцлера. Проте ­фактично в коаліційних переговорах ­визначають партії, які створюють уряд, хто займе ці посади у відповідному відомстві. Якщо коаліція розпадається, то канцлер може бути усунутий з посади до закінчення чотирирічного періоду, бо Бундестаґ має право будь-коли відправити голову уряду у відставку. Але в такому разі парламент мусить одночасно шляхом так званого «конструктивного вотуму недовіри» призначити його наступника. Тобто, не може бути періоду, коли б не існувало обраного уряду.

Як правило, в Німеччині коаліційний уряд

dpa/Michael Kappeler

Вирішальною для складу парламенту є система персоналізованих змішаних виборів. Таким чином, навіть невеликі партії представлені в парламенті пропорційно до їхніх результатів на виборах. Тому Федеральний уряд, за нечисленними винятками, утворюється шляхом коаліційного обʼєднання кількох партій, що конкурували під час виборів; від часу обрання ­першого Федерального уряду в 1949 році існувало 23 коаліційних уряди. З метою уникнення роздроблення парламенту і спрощення утворення уряду партії мають одержати щонайменше пʼять відсотків ­­голосів виборців (або три прямі мандати), щоб бути присутніми в Бундестазі (пʼятивідсотковий виборчий барʼєр).

Федеративний характер Німеччини визначається великою самостійністю 16 федеральних земель, особливо в питаннях поліції, захисту від надзвичайних ситуацій, юстиції, освіти й культури. Міста Берлін, Гамбурґ і Бремен з історичних причин є водночас федеральними землями. Своєрідним є переплетення між землями та центральною державою, внаслідок чого уряди земель мають різноманітні мож­ливості впливу на федеральному рівні. ­Передусім це відбувається через Бундесрат – другу палату парламенту, яка складається з членів уряду федеральних земель і розташована також у Берліні. Землі, що мають більшу кількість населення, мають більше представництво у Бундесраті, аніж менш населені. А партії, які представляють на федеральному рівні опозицію або взагалі не увійшли до складу Бундестаґу, через свою участь у складі земельних урядів можуть здійснювати вплив на політику федерації, бо численні федеральні закони та розпорядження мусять одержати згоду Бундесрату. Вперше з 2011 і 2014 року найменші парті, представлені в Бундестазі – Союз 90/Зелені та Ліва – відповідно мають у двох землях (Баден-Вюртемберґ і Тюринґія) премʼєр-міністра.

Оскільки не існує єдиного терміну виборів у ландтаги – земельні парламенти – та різні періоди легіслатури, паралельно до легіслатурного періоду в Бундестазі можуть відбуватися зміни у співвідношенні сил у Бундесраті. У нинішньому складі палати земель Федеральний уряд не має надійної більшості. Чітко відмежованих блоків з однозначною поведінкою при голосуванні в Бундесраті вже не існує, оскільки у 16 федеральних землях наявна така розмаїтість коаліцій, якої ще не бувало за час існування Федеративної Республіки Німеччина. Лише в одній Баварії ХСС – партія, яка в змозі утворювати уряд без коаліційних партнерів. Загалом же поряд із земель­ними урядами, утвореними партіями ХДС і СДПН, є коаліції СДПН і Союзу 90/Зелених, СДНП і Лівої, а також одна коаліція Лівої, СДПН і Союзу 90/Зелених.

Федеральний президент – найперший громадянин держави

Найвищу посаду за протоколом посідає Федеральний президент. Його обирає не народ, а Федеральні збори, які спеціально скликаються і складаються наполовину з депутатів Бундестаґу, а наполовину з членів, обраних земельними парламентами пропорційно до місць у них. Федеральний президент перебуває на посаді протягом пʼяти років і може обиратися один раз повторно. Хоча Федеральний президент виконує переважно представницькі функції, він може відмовитися ­ставити свій підпис під законами, якщо ­сумнівається у їхній конституційності. Найбільший вплив усі дотеперішні президенти мали через свої публічні промови, які користуються великою увагою. Федеральні президенти намагаються бути позапартійними, але звертаються до актуальних тем і закликають іноді уряд, парламент і населення до дій. 

Федеральний конституційний суд у Карлсруе стежить за виконанням ­Основного закону

Великим впливом користується Федеральний конституційний суд у місті Карлсруе, що має великий авторитет серед громадськості. Він вважається «охоронцем Основного закону» і своїми компетентними рішеннями надає обовʼязкові до виконання тлумачення тексту конституції. У своїх двох палатах – сенатах – він розсуджує ­суперечки щодо компетенцій між конституційними органами і може оголосити ­закони такими, що не відповідають Основному закону. Кожен громадянин Німеччини має право звернутися до Конституційного суду, якщо він вважає порушеними свої основні права. Велику роль відіграв Федеральний конституційний суд своїми рішеннями щодо передачі певних прав Бундестаґу Європейському Союзові.

Related content